| Ќа головну | << ƒосл≥дженн¤ ≥ статт≥ |
¬их≥д пов≥ст≥ "Ћовець у жит≥"* (1951) ƒжерома (ƒев≥да) —ел≥нджера мав вибуховий ефект у —Ўј, под≥бний до виходу п'Їси "ќзирнись, гн≥ваючись" (1956) ƒжона ќсборна в јнгл≥њ.
ƒовг≥ роки книжка була бестселером, улюбленим чтивом т≥нейджер≥в - п≥дл≥тк≥в, предметом роздум≥в дорослих, њњ перекладено багатьма мовами, вона набула розголосу по всьому св≥ту.
"Ћовець у жит≥" - розпов≥дь ш≥стнадц¤тир≥чного геро¤ про те, що сталос¤ з ним на –≥здво р≥к тому: його виключили з прив≥лейованоњ школи (вже з третьоњ!), ≥ в≥н пров≥в три дн≥ в Ќью-…орку, у "в≥льному польот≥", не насм≥люючись зустр≥тись з батьками. ќтже, роман написано в суто американськ≥й л≥тературн≥й традиц≥њ: герой п≥дл≥ток став чудовою знах≥дкою ще ћарка “вена. ¬одночас тв≥р продемонстрував суттЇве розходженн¤ ≥з твен≥вською традиц≥Їю, ¤ке в≥добразило суттЇв≥ зм≥ни в моральному кл≥мат≥ крањни. Ќањвн≥ ≥ чист≥ персонаж≥ “вена, ¤к ≥ належить п≥дл≥ткам, не т≥льки перебувають у "механ≥стичному рус≥" (√ек, ¤кий пливе дорогою житт¤ по ћ≥с≥сс≥п≥), вони ви¤вл¤ють себе у вчинках, у пост≥йн≥й д≥њ. ’олден не здатний н≥ до д≥њ, н≥ на вчинок. Ќонконформ≥зм - максимально активне вираженн¤ його позиц≥њ.
—ел≥нджер ум≥ло використовуЇ американський м≥ф про невинного јдама, що будуватиме ћ≥сто на √ор≥, ¤кий слугував основою утворенн¤ Ќового —в≥ту батьками-п≥л≥гримами. "Ћовець у жит≥" репрезентуЇ хворобливе сучасне такого м≥фу. Ќ≥чний Ќью-…орк постаЇ зам≥сть омр≥¤ного м≥ста ≥ в ньому - вразливий чистий п≥дл≥ток, ¤кому просто немаЇ м≥сц¤ в цьому св≥т≥ "phony" - брехн≥. ” роман≥ йдетьс¤ про час формуванн¤ св≥тогл¤ду геро¤, початок пошук≥в ним власноњ позиц≥њ, що означаЇ актив≥зац≥ю уваги ¤к до внутр≥шнього, так ≥ до навколишнього св≥ту. “ож це не вписаний у механ≥зм дорослого, тобто сусп≥льного житт¤, в≥дсторонений в≥д нього через св≥й в≥ковий статус, т≥нейджер приск≥пливо придивл¤Їтьс¤ до нього збоку, а не з середини. ¬т≥м, в≥н не може бути ≥ повн≥стю в≥дстороненим, бо, вир≥сши в цьому ж таки сусп≥льств≥, уже Ї його орган≥чною часткою. “ому ≥ ставленн¤ до навколишнього св≥ту не може бути безсторонньо об'Їктивованим, воно неодм≥нно ви¤вл¤Їтьс¤ емоц≥йним, хай би ¤ка була у хлопчика нервова система.
’олден олф≥лд за своЇю природою до товстошк≥рих не належить. ќдин ≥з син≥в процв≥таючого нью-йоркського адвоката, в≥н, мабуть, вир≥с в атмосфер≥ ≥нтелектуальн≥й, духовн≥й, насичен≥й мистецтвом, творч≥стю. ѕро це св≥дчить його прекрасне знанн¤ л≥тератури (англ≥йська мова - Їдиний предмет з ¤кого в≥н встигаЇ блискуче, нав≥ть найб≥льш авторитетн≥ однокласники звертаютьс¤ до нього за своЇр≥дною допомогою; у його лексикон≥ проскакують так≥ вирази ¤к "дав≥дкоперф≥льд≥вська муть", що св≥дчить про знанн¤ ƒ≥ккенса, та ≥н.); в≥н об≥знаний ≥ в театральному св≥т≥, ≥ в к≥номистецтв≥, ≥ в сучасному музичному житт≥ - про що св≥дчать його розпов≥д≥ про в≥дв≥дини нью-йоркських вистав тощо. ¬≥н почуваЇтьс¤ природньо, б≥льш того, - охоплений своЇр≥дною ностальг≥Їю в музењ, з в≥дв≥динами ¤кого пов'¤зано все його дитинство.
ј ще лейтмотивом проходить згадка про померлого молодшого брата јл≥, що був надзвичайно душевним ≥ талановитим хлопчиком; про маленьку сестричку ‘≥б≥, ¤ка весь час вигадуЇ, у¤вл¤Ї себе поетичним персонажем - √р≥зелою, живе водночас ≥ в реальному, ≥ в у¤вному, вимр≥¤ному св≥т≥. "¬она б вам сподобалась", - звертаЇтьс¤ олф≥лд-опов≥дач до читач≥в не раз ≥ не два. ј ще ж Ї ≥ старший брат, що став прекрасним письменником, але зрадив власний талант, продавшись у √ол≥вуд...
ѕеред нами герой ≥з чутливою душею, розвиненою у¤вою, культурною основою, - хлопчик ≥з вищих прошарк≥в середнього класу. “ри дн≥, про ¤к≥ йдетьс¤ у роман≥, аж н≥¤к не були дл¤ нього щасливими, це час зламу ≥ випробувань, за ¤ким (зг≥дно авторського задуму) мають наступати зм≥ни в морал≥ п≥дл≥тка, ¤кому випадаЇ подоросл≥шати: д≥¤ в≥дбуваЇтьс¤ просто перед –≥здвом, ≥ њњ можна беззастережно назвати ≥н≥ц≥ац≥Їю.
—итуац≥¤ зумовлюЇ п≥двищену нервозн≥сть ’олдена, його суперемоц≥йн≥сть на меж≥ ≥стеричност≥. ” такому стан≥ хлопчина не може обходитис¤ л≥тературною мовою, сленг, тобто т≥нейджер≥вський д≥алект, вклинюЇтьс¤ у дискурс, п≥дсилюЇ ефект безпосередност≥, емоц≥йност≥, життЇпод≥бност≥, пов'¤заност≥ з часом ≥ простором.
ѕеред нами јмерика середини стол≥тт¤, в ¤к≥й ’олденов≥ дуже незатишно, дискомфортно. ќчима ’олдена ми бачимо школу, пот≥м Ќью-…орк. ”с≥ враженн¤, пригоди, розпов≥д≥, з≥ткненн¤ ≥з зовн≥шн≥м св≥том п≥дсумовуютьс¤ одним - дом≥нуючим, стрижневим, лейтмотивним, усе пронизуючим визначаючим пон¤тт¤м "phony" (лицем≥рство, нещир≥сть). ƒоброчесн≥сть, пор¤дн≥сть, р≥вн≥сть - все, що проголошуЇтьс¤ в сусп≥льств≥ ¤к чесноти, на ¤к≥ воно спираЇтьс¤, ви¤вл¤Їтьс¤ лицем≥рством, брехнею, облудою.
’олден починаЇ спов≥дь з≥ згадки про школу. ƒиректор запоб≥гаЇ перед багатими батьками, весь побут розрахований на окозамилюванн¤, в дортуарах пануЇ ф≥зично сильний. —аме так≥, нахабн≥, самовпевнен≥, брутальн≥, складають групу л≥дер≥в, диктують сусп≥льну мораль, визначають загальну думку. ≤ горе тому, хто не т≥льки не схожий на цей попул¤рний ≥деал, а ще й маЇ см≥лив≥сть, вперт≥сть, чи необережн≥сть протисто¤ти йому - адже спогад про хлопчика-однокласника, ¤кий в одн≥й ≥з шк≥л був доведений до самогубства**, - найглибший ≥ найвражаючий. Ќевипадково в≥н стаЇ одним ≥з заключних в од≥сењ олф≥лда. —аме цей еп≥зод своЇр≥дно висв≥тлюЇ ставленн¤ ’олдена до вчител¤ јнтол≥н≥, до ¤кого хлопчик, вичерпавши власн≥ сили, приходить з над≥Їю на допомогу ≥ пор¤тунок, але вт≥каЇ, нал¤каний (завд¤ки своЇму великому шк≥льному досв≥ду), може, й у¤вним здогадом про аморальн≥сть вчител¤***.
” "шк≥льну раму" немовби вм≥щено сам процес ≥н≥ц≥ац≥њ, тобто випробуванн¤ юного геро¤. ¬ основу њњ покладено знов-таки традиц≥йний дл¤ јмерики топос дороги - прибувши в Ќью-…орк, ’олден не шукаЇ притулку в р≥дному дом≥, а пускаЇтьс¤ берега, поринаЇ у в≥льне доросле житт¤. ’олден св≥домо влаштовуЇ соб≥ таку зустр≥ч ≥з житт¤м сам на сам, ≥ ви¤вл¤Їтьс¤ не готовим до нього, зазанаЇ поразки. јвтор проводить ’олдена через ситуац≥њ, ¤к≥ за нормальних умов п≥дл≥тков≥ заказан≥: н≥чний готель, бари, кафе, дансинги, вистави, богемний Ќью-…орк. ” ц≥й урбан≥стичн≥й д≥йсност≥ все протиприродно. ’лопцев≥, народженому тут, закони орган≥чного св≥ту просто не в≥дом≥. яка дол¤ качок, що живуть в центральному парку на ћанхеттен≥, в центр≥ Ќью-…орку? уди ж вони д≥ваютьс¤ взимку?!
ќтже ≥з реального св≥ту јмерики середини стол≥тт¤ читач переноситьс¤ в ≥нш≥, глибинн≥ вим≥ри. ’олдену незатишно в св≥т≥ phony, в≥н не може змиритис¤ з ним. јле дл¤ нього (х≥ба т≥льки дл¤ нього?!) подв≥йна мораль Ї ознакою не певного конкретного сусп≥льного устрою, а "св≥ту дорослих". ѕроблема пол¤гаЇ у збереженн≥ дит¤чоњ чистоти ≥ щирост≥, не дати "св≥тов≥ дорослих" занапастити невинне дитинство... —аме про це мр≥Ї ’олден, саме на цьому акцентовано лейтмотив книги, винесений у заголовок: в≥рш≥ з дит¤чоњ п≥сеньки про невинн≥сть серед природи, ¤ку треба зберегти в≥д пад≥нн¤ в пр≥рву дорослост≥. Ќевипадково хлопчик знову буде змушений вирушити до черговоњ школи.
ћандруючи м≥стом, ’олден проходить низку випробувань, серед ¤ких випадок ≥з пов≥Їю та л≥фтером пос≥даЇ центральне м≥сце, оск≥льки сексуальна ≥н≥ц≥ац≥¤ - це елемент м≥фолог≥њ, неодм≥нний чинник людських у¤влень про змужн≥нн¤. “аким чином увесь еп≥зод ≥з житт¤ американського т≥нейджера вводитьс¤ у загальнолюдський всесв≥т. ј ’олден так ≥ залишаЇтьс¤ дитиною.
¬≥дтак св≥домо надм≥рно осучаснена, суто л≥рична опов≥дь т≥нейджера набуваЇ метаф≥зичного значенн¤. ’олден ≥ јмерика - два св≥ти роману "Ћовець у жит≥". ѕри тому, що ’олден Ї њњ частиною, вони несум≥сн≥. ’олден "виламуЇтьс¤" ≥з системи, зараженоњ phony. ¬≥н символ≥зуЇ чистоту ≥ щир≥сть природнього св≥ту, "св≥ту дитинства". Happy end'а, традиц≥йного дл¤ казки про благородного принца, перемоги добра над злом не в≥дбуваЇтьс¤, так само ¤к не в≥дбуваЇтьс¤ ≥ в≥дродженн¤ ’олдена олф≥лда, або його примиренн¤ з дорослим житт¤м, залишаЇтьс¤ дискомфорт, нонконформ≥зм.
” сел≥нджеровському роман≥ нема ан≥ зерна дидактики, йому притаманн≥ л≥ризм ≥ абсолютна щир≥сть, ¤к≥ породжують повну дов≥ру до опов≥дача. ¬заЇмопов'¤зан≥сть суб'Їктивного ≥ об'Їктивного дотримано довол≥ ориг≥нально: ’олден≥вськ≥ автохарактеристики (дом≥нуюча - "¤ такий брехун") насправд≥ ви¤вл¤ютьс¤ продиктован≥ погл¤дом з боку, характеристикою сусп≥льною. ѕовед≥нка геро¤ св≥дчить про ≥нше: фантазер, здатний до будь-¤коњ вигадки, щоб зробити приЇмне хорош≥й людин≥... ќтже створюЇтьс¤ подв≥йний об'Їктивний стандарт: загальноприйн¤та видим≥сть ≥ справжн¤ сутн≥сть, ¤к≥ р≥зноб≥жн≥. Ќетипов≥сть ’олдена п≥дкреслюЇтьс¤ ≥ зовн≥шн≥ми стигматами (шапочка, зр≥ст тощо).
“ому несум≥сност≥ щироњ особистост≥ ≥з приписами, з подв≥йною мораллю оточуючого середовища —ел≥нджер продовжуЇ ≥ в наступних творах: зб≥рников≥ з дев'¤ти опов≥дань (1953), та в пов≥ст≥ "¬ище крокви, тесл≥" (1961). ”люблен≥ героњ письменника - "близьк≥ родич≥" олф≥лд≥в. ”же завд¤ки тому, що батьки-актори залучають до виступ≥в своњх д≥тей, вс¤ родина √ласс≥в поставлена н≥би-то поза буденн≥стю, поза соц≥альним контекстом. ≤ внутр≥шн¤ орган≥зац≥¤, ≥ внутр≥шн¤ мораль ц≥Їњ родини були б близьк≥ ’олденов≥, вона прос¤кнута любов'ю ≥ щир≥стю, в≥дсутн≥стю phony. ЅезпосереднЇ з≥ткненн¤ найвразлив≥шого з родини √ласс≥в, —еймура, з реальн≥стю (в≥н пройшов в≥йну ≥ одруживс¤ з д≥вчиною з "хорошоњ родини") завершуЇтьс¤ його самогубством ("ƒобре ловитьс¤ рибка-бананка"). ѕор≥вн¤но з≥ славнозв≥сним романом в новелах посилюЇтьс¤ траг≥чн≥сть. ѓхн¤ стил≥стика ускладнюЇтьс¤ не т≥льки завд¤ки ор≥Їнтац≥њ на символ≥ку, а й ≥нтенц≥њ до сугестивного письма, ¤ку вносить ƒж.ƒ. —ел≥нджер, залучаючи ≥нд≥йську ф≥лософ≥ю ¤к один ≥з нар≥жних камен≥в св≥тобаченн¤ ≥ наратив≥стики.
” контекст≥ американськоњ л≥тератури середини в≥ку творч≥сть —ел≥нджера безпосередньо пов'¤зана з≥ школою "Ќью-…оркера" - часопису достатньо масового й ≥нтелектуального, ¤кий на той час об'Їднав талановитих прозањк≥в, далеких в≥д площинного заземленого соц≥ального реал≥зму, що були зор≥Їнтован≥ на традиц≥йн≥ американськ≥ ц≥нност≥****, по-новому засвоњвши традиц≥йну романтичну естетику. ƒжон „≥вер (1921-1982), “румен апоте (1922-1984), ƒжон јпдайк (1932) - письменники, ¤к≥ передають атмосферу тогочасноњ јмерики з точки зору геро¤, традиц≥йного американського "невинного јдама", що ви¤вл¤Їтьс¤ чужим у своњй крањн≥, весь сусп≥льний апарат ¤коњ спр¤мований на продукуванн¤ масовост≥, отже, на де≥ндив≥дуал≥зац≥ю. ѕасивний конформ≥зм призводить до несум≥сност≥ геро¤ ≥ оточенн¤, близького до романтичного протиставленн¤. Ќовела зм≥нюЇ свою структуру: акцент зм≥щено з д≥њ на психолог≥чну атмосферу, певну ауру, в ¤к≥й ≥снують персонаж≥, велике значенн¤ надаЇтьс¤ символ≥ц≥, ¤ка проростаЇ з буденност≥, а голос наратора набуваЇ м'¤кого ≥рон≥чного забарвленн¤. як правило, новелу ("јнгел на мосту", 1953) або пов≥сть ("ѕловець", 1951 ƒж.„≥вера; "Ћугова арфа", 1978, “. апоте) орган≥зовано навколо ¤коњсь одн≥Їњ ексцентричноњ под≥њ, котра ≥ демонструЇ несум≥сн≥сть геро¤ ≥з загальноприйн¤тими нормами.
« книги ƒенисова “.Ќ. ≤стор≥¤ американськоњ л≥тератури ’’ стол≥тт¤.
.: ƒов≥ра, 2002. (розд≥л "Ќонконформ≥зм середини в≥ку", с. 138-143).
*¬ украњнському переклад≥ ¬.≤.ћитрофанова (також ќ.Ћогвиненка - је) "Ќад пр≥рвою у жит≥".
ѕрим≥тки:
** ƒжеймс асл
*** √олден зап≥дозрюЇ його в гомосексуал≥зм≥.
**** чесно кажучи, у —ел≥нджера ¤ не пом≥чаю "ор≥Їнтац≥њ на традиц≥йн≥ американськ≥ ц≥нност≥"
ƒ. узьменко 2002